A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Матеївецька громада
Івано-Франківська область, Коломийський район

ОСОБЛИВИЙ ВЕЛИКДЕНЬ У ДЕБЕСЛАВЦЯХ

Дата: 26.04.2017 16:30
Кількість переглядів: 75

Панахидою за загиблими героями України минувшини і сьогодення розпочались урочистості на Замковій горі у Дебеславцях третього дня Великодня. Минуло вже півстоліття з того часу, коли під час святкувань Христового Воскресіння тут вперше на Коломийщині замайоріло синьо-жовте знамено («Вільний голос» розповідав про це у минулому номері). За радянських часів за сміливий патріотичний вчинок місцеві мешканці понесли кару, а село тотально перевіряли. У злочині звинуватили сільського тракториста Степана Ткача. Під впливом тортур чоловік взяв на себе відповідальність за скоєне і, як наслідок, пропав у концтаборі Архангельська.

 

На історичному місці у Дебеславцях встановили пам’ятний хрест, побудували капличку. Щороку на Великдень тут вшановують хоробрих синів України. Цьогоріч святочну громаду вітали зі світлим празником та закликали берегти у серці звитяжні подвиги краян голова Матеївецької ОТГ Петро Книшук, голова РДА Любомир Глушков, теперішній та екс-очільник райради Роман Дячук і Богдан Болюк, сільський староста Михайло Чобанюк, заступник братства ОУН-УПА Ярослав Сорич. Святкову атмосферу вдало підтримали учні місцевої ЗОШ та художні аматори концертним виступом.
ЩАСТЯ – ЖИТИ У ВЛАСНІЙ ДЕРЖАВІ
Після урочистостей спілкуємось із місцевим краєзнавцем Володимиром Покидком, який сам був свідком доленосних подій у Дебеславцях, досліджував славну історію рідного села і має про що розповісти.
– Півстоліття тому я вперше побачив наш український прапор – на Великдень 1967 року, – згадує пан Володимир. – Мої батьки замешкали у Дебеславцях 1959 року після повернення з таборів ГУЛАГу, де відбували покарання за боротьбу проти поневолення України. У свої неповні дев’ять років я вже знав про наш прапор, про багато фактів з правдивої історії України зі слів свого батька.
– Але ж був великий ризик розповідати дитині заборонені на той час речі?..
– Так. Найменший витік такої інформації загрожував і батькові, і всій нашій сім’ї. У Дебеславцях було дуже багато комуністів – через них не всі місцеві учасники національно-визвольного руху повернулися до рідного села. А ті, хто повернувся, більше мовчали – боялися репресивної машини червоних окупантів. 
– Дитяча пам’ять чіпка – що пригадуєте про ті часи?
– Пам’ятаю стривожений голос мами: буде біда, бо на горі – наш прапор. Як зараз бачу синьо-жовте знамено на березовому древку в кущах бузку. Пам’ятаю військових з собакою, які не добігли до наших воріт метрів десять, повернувши на Замкову гору. Пригадую багаторазові виклики батька на допити в Коломийське відділення КДБ. А ще – як ми з малим семирічним братом, дивлячись на заплакану маму, теж плакали: батька тоді тримали в КДБ весь день і ніч. Так і заснули зі сльозами на очах, а мама провела всю ніч у сльозах і молитвах. Батька відпустили о п’ятій ранку, прийшов додому з Коломиї пішки… Тим часом слідство працювало у кількох напрямах. За доносом сексота у червні заарештували 30-річного тракториста Степана Ткача. Тортури, вимушене зізнання, заслання у Мордовію, де він і загинув. Слідчі дії не припинялись. Шукали організацію, переконані – одна людина не могла встановити прапор одразу в трьох місцях: на нашій Замковій горі, в Радутові (Гаврилівка), Пилипах (Погорілець). У Пилипах хтось зняв і заховав прапор, щоби вберегти село від репресій. А біля нашої хати ще кілька років поспіль велося нічне спостереження незнайомцями в цивільному…
– А що можете розповісти про повторну акцію з прапором у 1974 році?
– Це було на саме храмове свято 19 грудня біля церкви Святого Миколая Чудотворця. На високій грушці знову замайорів наш прапор. Одним із перших підозрюваних був мій померлий на той час батько. Слідчий у присутності голови сільради довго не міг стримати люті, дізнавшись, що тато помер 17 листопада того ж року. А в січні 1975 року на допити в КДБ забрали мене, маму і 14-річного брата Івана. Його намагався залякати «злий» слідчий добірною лайкою: «Бандерівський виплодку, хто до вас приходить і що ти знаєш про організацію?». Переляканого підлітка довго заспокоював «добрий» слідчий. Згодом ці кадебісти кілька разів приїжджали у Замулинецьку школу, де я навчався у 10 класі, розмовляли з директором, класним керівником. Переслідування припинились, коли заарештували Михайла Слободяна з Трача – за те, що встановлював зі своїми підпільниками з організації «Гомін» синьо-жовті знамена на адмінбудівлях у Косові…
– Після усього пережитого які головні слова маєте для сучасників?
– Треба цінувати те, що маємо нарешті свою вільну, незалежну державу, що можемо гордо йти з синьо-жовтим прапором, співати свої пісні, розмовляти рідною мовою. Адже ні Тарас Шевченко, ні Василь Стус, Володимир Івасюк і ще сотні набагато достойніших від нас українців і години не прожили у незалежній Україні, про яку так мріяли. Не все ще у нас гаразд. Але ми зупинили ядерного московського агресора, повільно, але впевнено запроваджуємо реформи…
– До речі, про реформи. Як почувається ваше село у новоствореній об’єднаній громаді?
– Громадою легше вирішувати усі справи. Завдяки ініціативі нашого голови ОТГ Петра Книшука цьогоріч заплановано добудову школи та завершення спорудження спортмайданчика зі штучним покриттям. Буде у нас і модульний спортзал – це дасть змогу залучати підростаюче покоління до здорового способу життя. А ще усі ці добрі справи зменшать кількість «зрадовсепропальників», у яких власна хата завжди скраю. Вони завжди розчаровані, і єдине, що вміють – нарікати на всіх і на все. Я таким кажу, що, незважаючи ні на що, безмежно щасливий – бо вже 25 років живу у власній Українській Державі. А всі наші недоліки зникнуть тоді, коли перестанемо смітити: і довкола, і в думках. Тоді й влада буде у нас чиста – як ми. Це такий тест на зрілість нації: чисті думки, чисті душі, чисте довкілля, чисті вчинки – це шлях до заможного і щасливого життя кожного зокрема і держави в цілому.


« повернутися

gromada.org.ua

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь