Наша маланка не сама ходить…
За тиждень після коляди, напередодні Нового Року (за старим стилем), українці святкують Щедрий Вечір. За християнським календарем – це день преподобної Меланії. Маланка сама не ходить, а має свій «почот». Почот неабиякий: орач з чепігами від плуга, сівач з сівнею через плечі, дід з гарапником, коза, циган, циганка, пан з панею, жид з жидівкою, чорт з ріжками і наречений Маланки – богатир Васильчик. Все це в кожухах догори вовною, в лахмітті, підмальоване білою глиною, замащене сажею, з клоччя зроблені бороди, вуса, патли… Одним словом – хто як зумів!
Ватага рухається селом з жартами, вигуком, сміхом. «Циганка» пристає ворожити, «циган» - коні міняти, «пан з панею» танцють, «жид» гендлює, «коза» грає на скрипці, а «шандар» - слідкує за порядком. Ось так маланкували і у нашій громаді. до кожної хати ватага не заходить – йде туди, де є дівчата.
«Маланка» - аматори художньої самодіяльності с. Пилипи
«Маланка» с. Кропивище
«Маланка» с. Семаківці
«Маланка» - дитячий гурт с. Семаківці
