ТІ, ХТО НАРОДЖУЄ ПЕРЕМОЖЦІВ
Як би ми не вірили у власні сили, як би не тішились здобутим вершинам, але початок усім нашим стежкам дають матері. Молоді, закохані, окрилені, – кожна з них після народження сина чи доньки цілковито змінює своє щодення. Від того моменту серця матері й дитини б’ються в унісон, матусі живуть нами – нашими радощами й жалями, нашими перемогами й поразками. Гойдаючи маленьку колисочку, кожна матуся просить у Бога здоров’я і щастя для своєї кровиночки. І щиро дякує небу за кожен успіх сина чи донечки. Розмовляємо про це з Людмилою Голіней, учителькою математики й фізики Дебеславцівської ЗОШ І-ІІ ступенів з майже двадцятирічним стажем.
Пані Людмила - матір трьох діточок: 19-літнього Віктора – чемпіона Європи з пауерліфтингу серед юніорів у ваговій категорії понад 120 кг з результатом 1020 кг (присідання – 405 кг, жим лежачи – 285 кг, станова тяга – 330 кг); 17-літнього Дмитра – срібного призера чемпіонату Європи з пауерліфтингу серед юнаків у ваговій категорії до 120 кг з результатом 772,5 кг (присідання – 315 кг, жим лежачи – 185 кг, станова тяга – 272,5 кг); шестикласниці Іванки – чемпіонки України з важкої атлетики в вагові категорії до 64 кг, з результатом 96 кг (ривок – 44 кг, поштовх – 52 кг).
- Під час навчання в Чернівецькому університеті мені посміхнулась доля, – розповідає мама чемпіонів. – Дужий легінь з Прикарпаття Василь Голіней відкрив для мене, тернополянки, чарівну Коломийщину, і ось нашому родинному гніздечку в Залуччі уже понад два десятки років... Коли народився Віктор, ніхто й не сподівався, що з нього виросте справжній богатир. Був дуже тихою, спокійною дитиною, зрештою, хлопці обидва у нас дуже стримані, чемні. Коли трохи підросли, ми з чоловіком задумались над якимось заняттям для них. Не хотілось, щоб їхні пріоритети визначала вулиця, різні компанії. Крім цього, була ще й невтілена мрія батька про великий спорт. Тому одного дня ми привезли синів у коломийський спорткомплекс «Локомотив». Досвідчений тренер Микола Чабан порадив звернутись до колеги Василя Грицка – і це теж був доленосний вибір. Відтоді тричі в тиждень, за будь-якої погоди, за будь-яких умов, батько возив синів на тренування. Увесь розпорядок сім’ї був підпорядкований графіку занять дітей. Це було святе. Коли народилась найменша Іванка, хлопці фактично її вибавили. І замість косичок-платтячок донька поволі почала виявляти інтерес до зовсім не дівчачої важкої атлетики. У якийсь момент ми зрозуміли, що наші діти твердо стоять на позиціях здорового способу життя, фізичної досконалості, уміють ставити перед собою мету і йти до неї...
Як і кожна мама, пані Людмила тішиться успіхам своїх дітей. Перші перемоги старшого Віктора стали для батьків свідченням того, що вибір на користь спорту зробили правильний. Ще у 13 років він був уже серед кращих в Україні, два роки поспіль здобував різні першості в Україні, а в 16 став наймолодшим учасником світової першості, звідки повернувся із чотирма бронзовими медалями. Приклад старшого брата мотивував і Дмитра, тож він теж намагався не відставати. Наполегливість і старання теж принесли гідні результати. Не відстає від братів й Іванка. Батьки безмежно вдячні тренеру Василеві Грицку за те, що вірить у їхніх дітей, допомагає їм перемагати і в житті, і в спорті; дякують голові ОТГ Петру Книшуку за підтримку і всіляке сприяння. Мама розповідає, що на жодних змаганнях діти не були самі. І вона, і чоловік відкладали усі справи, аби підтримати їх. Якщо це відбувається десь за кордоном – дивляться відеотрансляцію у прямому ефірі, жодна відстань не заважає молитись за їхні перемоги. На комп’ютері у них вдома перша закладка – Федерація пауерліфтингу України...
У День матері пані Людмила, як і мільйони українських матерів, прийматиме вітання від своїх кровиночок. Каже, що й не зогледілась, як вони виросли. В оточенні таких богатирів, горнучи до серця і синів, і донечку, вона дякує Богові за таке велике щастя. Бо хіба потрібно матері щось більше за здорових, успішних дітей, які вміють перемагати не тільки у спорті, які знайшли своє місце в житті?..
