Чорнобиль – це трагедія, яка вчить цінувати життя
Минають роки і десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно хвилює людей – і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народився далеко від покривдженої землі.
35 років тому, 26 квітня 1986 року почався відлік Чорнобильської катастрофи. Вона вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом невідомої раніше біди, трагічні наслідки якої ми відчуваємо та відчуватиме ще не одне наступне покоління.
Чорнобильська атомна електростанція принесла найбільшу екологічну катастрофу. Для історії людства – це всього лише мить. Для нас, живих свідків цієї біди – вічність, бо попіл і сльози Чорнобиля – скорботної матері України - ніколи не перестануть стукати у наші серця.
Представники Матеївецької сільської ради на чолі з сільським головою Любомиром Веселовським вшанували жителів громади, ліквідаторів цієї жахливої трагедії, які нехтуючи своїм життям та здоров’ям були у лавах борців страшної аварії.
Як згадує ліквідатор наслідків аварії, житель нашої громади Дмитро Квартюк:
«Серед тих, хто опинилися на місцях, позначених смертю і болем, були і ми - ліквідатори. Нам не звикати до екстремальних умов. Але тоді мало хто знав, що собою представляє аварія на ЧАЕС. Це — пізніше. А тоді, у березні 1987-го, вірні своєму обов’язку, ми поспішили в «зону». В той час про себе ніхто навіть не думав».
Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям.
Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими, перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.
Назавжди у наших серцях…
