«» - пошук по сайту
Весело витинає скрипка, дрібненько сміються цимбали, голосно їм потакує бас… Музика ходить від хати до хати, стрічається долами з доброю піснею, і вже вони здіймаються в парі понад русівські горби, легкі і чисті, мов маленькі діти в білих сорочечках. Саме тут, у Русові, що на Снятинщині 14 травня 1871 року народився новеліст світової слави Василь Стефаник.
Минуло 76 років відтоді, як закінчилася найкривавіша в історії людства війна.
Кожне життя безцінне. Убивство людьми одне одного ніколи не може бути виправдане!!! «Смерть мільйонів — це лише статистика, а смерть кожної людини з цього мільйону — трагедія».
22 червня 1945 року… Того пам’ятного літнього ранку рожевий світанок пив росу із трав і замріяно слухав останні звуки гармоніки в сільському клубі. Випускники 1941 танцювали свій останній шкільний вальс. Через декілька хвилин, рівно о 4 годині ранку, їх поглинув кривавий вихор Другої Світової війни, яка тривала 1418 днів і ночей.
На території України війна не припинялася 1225 днів і ночей — з 22 червня 1941 р. до 28 жовтня 1944 р. По всій території України точилися кровопролитні бої, більш ніж у 100 населених пунктах бої були особливо запеклими. Саме в Україні вирішувалася доля Другої світової війни в Європі.
Високу ціну заплатила Україна за Перемогу та визволення Європи від фашизму. А ще слід додати мільйони інвалідів, удів, сиріт, скалічені людські душі, зламані долі...
Щоб вшанувати мужність нашого народу, заклади культури спільно з духовенством, закладами загальної середньої освіти провели години пам’яті, години-реквієми «Не загасити пам’яті вогонь».
4 травня 2021 року в с. Дебеславці Матеївецької громади відбулось Свято прапора «Золотиться сонцем твій стяг». 54 роки тому саме у цьому селі замайорів синьо-жовтий прапор. 1967 року на другий день Великодня на місці теперішнього пам’ятного хреста невідомий повісив синьо-жовтий стяг. Село попало під тотальну перевірку.
Біля пам’ятного хреста проведено панахиду за загиблими воїнами, борцями за волю та незалежність та концерт за участю аматорів клубу та Дебеславцівської гімназії.
Великдень – одне з найбільших українських свят, яке символізує перемогу життя над смертю, добра над злом, любові над ненавистю, весняного тепла над зимовим холодом. В цей день родина збирається за столом, традиційно освятивши перед цим великодні кошики. І навряд чи багато хто, з любов’ю складаючи продукти до красивого кошика, задумувався, що далеко не кожен має можливість поставити на стіл традиційні великодні страви, і, що для багатьох людей навіть паска з писанками є розкішшю.
Минають роки і десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно хвилює людей – і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народився далеко від покривдженої землі.
35 років тому, 26 квітня 1986 року почався відлік Чорнобильської катастрофи. Вона вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом невідомої раніше біди, трагічні наслідки якої ми відчуваємо та відчуватиме ще не одне наступне покоління.
Чорнобильська атомна електростанція принесла найбільшу екологічну катастрофу. Для історії людства – це всього лише мить. Для нас, живих свідків цієї біди – вічність, бо попіл і сльози Чорнобиля – скорботної матері України - ніколи не перестануть стукати у наші серця.
Представники Матеївецької сільської ради на чолі з сільським головою Любомиром Веселовським вшанували жителів громади, ліквідаторів цієї жахливої трагедії, які нехтуючи своїм життям та здоров’ям були у лавах борців страшної аварії.
Як згадує ліквідатор наслідків аварії, житель нашої громади Дмитро Квартюк:
«Серед тих, хто опинилися на місцях, позначених смертю і болем, були і ми - ліквідатори. Нам не звикати до екстремальних умов. Але тоді мало хто знав, що собою представляє аварія на ЧАЕС. Це — пізніше. А тоді, у березні 1987-го, вірні своєму обов’язку, ми поспішили в «зону». В той час про себе ніхто навіть не думав».
Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям.
Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими, перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.
Назавжди у наших серцях…
У четверту неділю Великого Посту відбулась молитовна Хресна Хода вулицями села Пилипи Матеївецької ТГ, організована о.Юрієм Свищем, яку очолив Пресвященний Владика Василій.
