ПАМ’ЯТІ ВЕЛИКОГО ГОСПОДАРЯ
Передчасно, на 60 році життя, догоріла життєва свічечка Заслуженого працівника сільського господарства України, кавалера ордена «Знак Пошани», тричі депутата Івано-Франківської обласної ради, двічі – депутата Коломийської районної ради, голови районної організації ВО «Батьківщина», голови Матеївецької об’єднаної територіальної громади Петра Васильовича Книшука.
Він народився 12 липня 1960 року в селі Космач Косівського району, в сім’ї сільських інтелігентів Марії та Василя Книшуків. Мав велике замилування до сільської праці, змалку любив тварин, пастушив, першу трудову книжку отримав у 11 років.
Після школи з відзнакою закінчив Рогатинський ветеринарний технікум і Кам’янець-
Подільський сільськогосподарський інститут. Працював у колгоспі імені Галана, радгоспі «Косівський» села Спас. У 1990 році стажувався у США, опанував фах аграрія-тваринника. Повернувся додому з багажем безцінних знань, вирішив розбудовувати передове сільське господарство в Україні. До сімейної справи Петра й Орисі
Книшуків долучилися й сини з невістками. Нині створені Петром Васильовичем господарства "Прут-Генетик" і «Прометей» - лідери не тільки на Прикарпатті, сміливо завойовують європейські ринки.
Петро Книшук називав мешканців сіл, де обробляв землі, своїми односельцями, і вважав святим обов’язком допомагати громадам у всіх справах, брати активну участь у їхньому соціально- економічному розвитку. Підтримував багато спортивних команд у Коломийському і Снятинському районах, розбудовував інфраструктуру, ремонтував дороги, школи, садочки. У Матеївцях
завдяки Петру Книшуку майже завершено будівництво Божого храму – його остання велика справа. Щоб перелічити усе, зроблене великим господарем, не вистачить ні газети, ні книжки. Без його участі не
обходилась жодна справа в селах. За всіма успіхами, успішними проєктами, благодійністю - щоденна копітка праця Петра Книшука.
Він ніколи не мав часу на себе, бо розбудовув село, плекав поля, робив багатшою Україну. Маленький хлопчик, залюблений у рідну землю, став великим господарем, меценатом і добродійником, на все життя засвоївши
мудру науку предків: без людей він просто Петро, і тільки з людьми – Петро Васильович.
Наприкінці 2016 року Петро Книшук очолив Матеївецьку ОТГ, яку 2019-го визнали «Кращою етнокультурною громадою Покуття». У селах громади за короткий час вдалося втілити більше, ніж за весь період незалежності. Найбільше Петро Книшук прагнув, щоб молодь працювала на рідній землі, не виїжджала за кордон, і робив для цього
усе: створював робочі місця, ремонтував садочки, медзаклади, дбав про підростаюче покоління, підтримував талановитих дітей. Завдяки йому громада має опорну школу, а також спортивну, мистецьку, свій духовий оркестр. Він мріяв і багато працював, щоб люди гідно жили і
працювали в селі. Завжди простягував руку допомоги, ніколи про це не хвалився. Люди усе знають самі. Робота і рідна громада завжди були для Петра Васильовича на першому місці. Він мріяв створити найкращу громаду в Україні – і йому це вдалося. Усі свої успіхи вважав спільною заслугою всієї громади, депутатського корпусу,
апарату сільської ради, колег і однодумців. Вважав, що успіх місцевого самоврядування – у плідній співпраці з людьми. Коли не знаєш, що робити – іди до людей, радься, слухай, роби висновки, - казав Петро Васильович. Він вірив, що громада – то велика сила.
Великий патріот рідної землі. Він стільки всього ще міг зробити! У вівторок створений ним духовий оркестр провів великого господаря у останню путь. Голосили трембіти. Завмерли бузьки на родинному обійсті. Не ховали сліз хлібороби, механізатори, друзі. Останню дорогу Петра Книшука встелили квітами. Його прийшли провести на
вічний спочинок стільки людей, що навіть дощ не смів зронити свою печаль.
Дякуємо Вам, шановний Петре Васильовичу, за можливість працювати з Вами. За науку і досвід. За щирі поради і підтримку. За те, що в усіх ситуаціях казали: треба вірити в людей і працювати.
Вічна пам’ять Вашій світлій душі. Щирі співчуття рідним.
З сумом і жалем – колектив редакції газети «Вільний голос».
