ПОКЛИКАНІ СІЯТИ МУДРІСТЬ
У першу неділю жовтня своє професійне свято відзначили освітяни – ті, хто ділиться з дітьми своїм розумом та вміннями, хто власним прикладом запалює у дитячих серцях любов до науки, прагнення до досконалості. Саме працівники освяти виховують майбутнє нашої держави. Із їхніх уст діти пізнають світ, вчаться шанувати історію рідного краю, поважати культурну спадщину, переймають досвід життя, добро, любов та моральні цінності, які назавжди залишаються надійними орієнтирами на їх життєвому шляху.
З цієї нагоди у Народному домі зібрались освітяни району. З професійним святом їх щиро вітали вдячні школярі, представники влади: голови районної ради Роман Дячук, райдержадміністрації – Любомир Глушков, начальник управління освіти, молоді та спорту РДА Галина Микитюк, керуючий Коломийською єпархією УПЦ КП Єпископ Коломийський та Косівський Юліан Гатала, декан Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ отець Роман Кіцелюк. Усі висловлювали вчителям, особливо ветеранам освітянської галузі, сердечну вдячність за невтомну працю, за великий талант і покликання сіяти мудрість і знання. Кращих працівників освіти району нагородили грамотами за підготовку учнів – призерів Всеукраїнських учнівських олімпіад, за сумлінну творчу працю, вагомий внесок у справу навчання і національно-патріотичного виховання підростаючого покоління. Масу позитивних емоцій подарували педагогам їхні вихованці, які підготували чудовий святковий концерт.
Справою усього свого життя вважає педагогіку Іван Васильович Терлецький – екс-керівник великої родини освітян району, кавалер ордена Данила Галицького, який присвятив вихованню дітей рівно чотири десятиліття. З ностальгією згадує, як після армії працював директором Будинку піонерів у Гвіздці. На педагогічну працю його надихнув світлої пам’яті дядько Микола Захарук, який очолював освіту на Городенківщині. Згодом опанував фах історика в Івано-Франківському педінститут – вибір теж був невипадковим. Улюблений учитель історії в рідній школі села Ганьківці був для Івана Васильовича не тільки ідеалом людини, але й зіграв головну роль у профорієнтації. Далекого 1976 року молодий учитель прийшов у Гвіздецьку школу. Працював педагогом-організатором, викладав історію, почав розвивати гурткову туристсько-краєзнавчу роботу. Згадує, як за досвідом їхньої школи приїздили аж із Міністерства освіти України. 1987 року очолив шкільний колектив. Почав зі створення комфортних умов: вдалося провести воду, газифікувати приміщення – завдяки тодішньому керівнику місцевого господарства Дмитру Гладуняку. Загалом плече завжди підкладали меценати. Разом із Василем Вівчариком запровадили практику матеріального заохочення педагогів, школярів і їхніх батьків за навчальні успіхи – згодом цей досвід перейняли інші школи, керівники району. Діяльність Гвіздецької шкільної організації «РІД» приїздили вивчати аж із Польщі. Перший комп’ютерний клас мала теж Гвіздецька школа.
Іван Васильович був депутатом районної ради трьох скликань. Очолював освітянську комісію і завжди дбав про колег-педагогів. У 2003 році став керівником районного відділу освіти. Разом із районним керівництвом почали відновлювати харчування у школах. З новою силою почалась відбудова шкіл: Нижній Вербіж, Спас, клуб у Дебеславцях, де облаштували класи для учнів старших класів. Запровадили районні урочистості з нагоди професійного свята, куди запрошували не тільки керівників шкіл, а всіх учителів. Намагався спілкуватися з колективами, слухав людей і враховував їхню думку під час прийняття тих чи інших рішень. З’явились перші шкільні автобуси – завдяки перспективному баченню районної влади. Відновились туристичні змагання, яких весь рік чекали школярі району. Успішно впроваджувалась комп’ютеризація шкіл району. Капітально відремонтували понад два десятки шкільних спортивних залів. Особлива увага приділялась молодим кадрам. Напрацьовувались дружні стосунки і обмін досвідом з колегами Закарпаття, Польщі та ін.
Нині він не припиняє активну громадську роботу, працює в складі колегії райдержадміністрації, головує у раді старійшин Гвіздця. З приємністю констатує, що нинішнє керівництво району приділяє велику увагу проблемам освітян, відстоює їхні інтереси, дбає про умови праці й належну мотивацію. Іван Васильович зізнається: приємно бачити, що люди, яких він призначав на посади керівників шкіл, у яких розгледів управлінський потенціал, нині успішно працюють і зростають фахово. Згадує, як прийшла у відділ освіти методистом Галина Микитюк – завдяки її наполегливості на Коломийщині вперше в області вдалося перетворити методичний кабінет у справжній методичний центр, який вона очолила. Ще тоді помітно вирізнялись її здібності менеджера, організатора, управлінця – тож недарма нині вона очолює управління освіти в районі. Фахівець, людина на своєму місці і потужне плече підтримки – профспілковий лідер освітян Олена Бакай. Це її заслуга – цікаве дозвілля педагогів району, відстоювання інтересів усіх працівників галузі. Коломийщина має і потужний директорський потенціал, за кожним прізвищем – справжній лідер…
На завершення нашої тривалої розмови Іван Васильович вирішив скористатись нагодою і привітати усіх колег.
Шановні освітяни! Бажаю вам міцного здоров’я, життєвої сили, енергії та наснаги для досягнення нових успіхів у професійній діяльності! Хай над вами завжди сяє зірка людської вдячності всіх тих, кого ви вивели в самостійне життя і кому дали найнеобхідніше – знання. Невичерпної наснаги й оптимізму у помислах і справах, добробуту, життєдайної сили та безхмарних, мирних, світлих днів! Нехай ваша нелегка праця завжди повертається до вас сотнями добрих слів та повагою від учнів, батьків і усього суспільства загалом.
