СТОЛІТТЯ СОФІЇ ІЗ ЗАМУЛИНЦІВ
Доволі часто ми у своїх вітаннях-віншуваннях з приводу знакових подій бажаємо рідним і близьким, чи просто знайомим іменинникам щедрого многоліття. Хоча самі прекрасно усвідомлюємо: це вдається далеко не кожному, вірніше, довгожителів у наш час не так вже й багато. А ось Софія Дмитрівна Гуменюк із Замулинців таки дочекалась столітнього ювілею, який зустріла в перші дні Нового року.
Здоров`я, душевного тепла на кожен день ювілярці бажали голова Матеївецької сільської ради Любомир Веселовський, начальник відділу освіти, молоді і спорту, культури Світлана Головань, сільський староста Іван Назарійчук.Напевно така воля Всевишнього, що всі люди, які доживають до глибокої старості, свої молоді роки провели у важких буднях. Тож довголіття їм дається як винагорода за виснажливу працю і недоспані ночі. Непроста доля й у нашої ювілярки. Народилась Софія Дмитрівна у багатодітній сім'ї, де вона була четвертою. Змушена була з раннього дитинства і працювати, і менших допомагати доглядати. У сімнадцятирічному віці поєднала власну долю з сільським парубком Миколою. Щиро раділи молодята, коли у них народився син Василь. Та сімейне щастя тривало недовго, чоловік Софії пішов на війну, звідки не повернувся. Жінці доводилось і по господарству поратись, і важкою працею заробляти колгоспні трудодні. На долю не нарікала, адже у неї був стимул - її кровиночка, її син. Заради нього жила і працювала, йому прищеплювала любов до рідноїземлі. Частіше почала з`являтися щаслива посмішка на обличчі п. Софії, коли син одружився, а вона дочекалась двох милих онучок Богдани і Мирослави. Щаслива бабуся дуже любила малечу. Вона не тільки розказувала вечорами їм казочки, а й навчала писати перші букви. Адже, незважаючи на те, що їй в молодості довелось закінчити тільки чотири класи, Софія Дмитрівна добре вміла читати і писати. А ще вона захоплювалась вишивкою. Тож уміння поводитись з голкою і ниткою передавала дівчаткам. Життя п. Софії чергувалося світлими і темними смугами. У 2000 році їй довелось тяжко переживати смерть єдиного сина – що може бути гіршим від того, як батьки хоронять власних дітей. А біла смуга - день її століття, коли приймала вітання від рідних: двох онучок, чотирьох правнуків і навіть чотирьох праправнуків. До речі, в праправнука Артемка день народження припадає теж, як у бабусі, на 4 січня.
