Василь Стефаник – сила справжнього таланту
Весело витинає скрипка, дрібненько сміються цимбали, голосно їм потакує бас… Музика ходить від хати до хати, стрічається долами з доброю піснею, і вже вони здіймаються в парі понад русівські горби, легкі і чисті, мов маленькі діти в білих сорочечках. Саме тут, у Русові, що на Снятинщині 14 травня 1871 року народився новеліст світової слави Василь Стефаник.
14 травня у Будинку культури с. Матеївці працівники закладів культури Матеївецької громади доторкнулися до зболеного слова письменника - видатної постаті в українській літературі як літописця і поборника селянських життєвих відань і кривд, як мужицького прихильника і заступника, поборника прийдешнього життя у кращих його проявах і склали свою вдячність і повагу в данину майстрові слова.
Життя ламало звичні норми. Василь Стефаник обрав головною справою свого життя жертовну письменницьку працю, у міру свого таланту й сил збагатив і примножив здобутки української літератури.
У виконанні працівників закладів культури сіл нашої громади пролунали виписані ним картини бідацького життя з його новел «Синя книжечка», «Катруся», «Марія», «Новина», «Камінний хрест», «Сини».
Любов Стефаника до русівської колиски на дужих плечах горбів, де народжувалося, виростало і вибухало на весь світ могутнє письменникове слово переростала в велику любов до Великої України.
На захід завітали заступник сільського голови Матеївецької сільської ради Володимир Багайлюк та начальник відділу освіти, молоді і спорту, культури Світлана Головань.
У вінку всенародної поваги і любові до Василя Стефаника квітка українського народу має особливу принаду: три томи повного зібрання творів письменника, численні монографічні та літературознавчі праці, есе і спогади про співця-однодумця "Покутської трійці", і ще званого "селянським Бетховеном", "найбільшим талантом", "співцем колективної душі народу", "володарем дум селянських" - за те, що вмів він торкнутися почуттів людських в писаному слові, як струн срібної арфи, за те, що він - Великий Майстер.
