А пам’ять вічно жива
В історії українського народу є трагічні сторінки, що примушують стискатися людські серця. І одна із найстрашніших – Голодомор…
Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. Головне у діяльності закладів культури громади по відзначенню чергової річниці Голодомору і вшануванню пам’яті його жертв – донести правду сучасникам про цю трагедію.
Так, онлайн-читання поезії про Голодомор відбулися у Будинку культури с. Трач, Будинку культури с. Корости, бібліотеці с. Пилипи.
Дізналися про причини і наслідки цієї трагедії відвідувачі години скорботи «Голодомор - геноцид українського народу.1932-1933рік», яка відбулася у клубі с. Кропивище.
Засвітили вогники у пам'ять про мільйони вбитих голодом учасники художньої самодіяльності клубу с. Тростянка. Там пройшла Акція пам’яті "Геноцид проти українського народу".
Година скорботи «Схилімо голови в скорботі…» відбулася у клубі с. Дебеславці, щоб ознайомити присутніх із трагічними сторінками тих страшних подій української історії, зокрема і фактами Голодомору безпосередньо в нашому краї.
Смуток огортає душу, коли вчитуєшся й осмислюєш рядки архівних документів, вислуховуєш сповнені печалі розповіді очевидців Голодомору, штучно створеного в Україні. Але правду про це повинні знати всі, якою б гіркою вона не була. Саме з цією метою в клубі с. Семаківці відбулася Година реквієм «Свічка плакала в скорботі».
Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. А тому варто робити все, щоб їх нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.
